Дозволити собі кваліфіковану команду і “ліниве” материнство. Яна Біров – про баланс бізнесу, чотирьох дітей і власних потреб

В ефірі – третє #Amelie_інтервʼю. Перші два ми записали зі спортсменкою Юлею Гудзь та стилісткою Олею Луцо. Сьогодні спілкуємося з Яною Біров, власницею двох магазинів одягу винятково українських брендів – SOBI. Вони розташовані на двох сторонах Ужгорода – проспекті Свободи та площі Фенцика. 

Яна переїхала з родиною з Хуста, де відкрила перший SOBI, і дистанційно ним керувала. Тепер розвиває справу в Ужгороді і планує надалі масштабувати. Вона балансує бізнес із великою родиною, де четверо дітей.    

Ця розмова про те, чому важливо відразу наймати кваліфікованих працівників. Чому делегування – це must для розвитку справи. Чому “лінива мама” – це класно для жінки, сімʼї, для всіх. І про необхідність своєчасного відпочинку та подарунків собі за результати.

— Яна, чим ти займалася до SOBI? В професійному сенсі.

— За професією я – вчитель французької мови. Півтора року працювала вчителем французької мови, потім вийшла в затяжний декрет, але в цей період також працювала. Прикрашала зали для весіль, займалася мережевим бізнесом, була менеджером з продажу запчастин. Кожна справа дуже багато дала мені для SOBI.

— А як ти зайшла в одяг після … запчастин, після “всього”?

— SOBI був не першим, першим був Tobi – магазин дитячого одягу. Я відкрила його, тому що не могла знайти одяг своїм дітям. Це було в 2012-му, ми вже рік мешкали в Ужгороді, і я дистанційно відкрила магазин в Хусті. 

Тоді я не замислювалася над дорослим одягом. Але наші маленькі клієнти росли і хотіли в нас одягатися й надалі – тому я зайшла в сферу підліткового одягу. Так у 2016 році в Хусті відкрився SOBI, там було багато європейських брендів, а в 2019-му він став магазином одягу тільки українських брендів. Тепер у нас два SOBI в Ужгороді.  

— Ти з родиною довго мешкала в Хусті. Чому не переїздила і чому, зрештою, переїхала?

— Я переїхала за чоловіком. Я, як хороша дружина, вважаю, що жінка має бути там, де чоловік має роботу. SOBI народився в Хусті, але ми в той час вже були в Ужгороді. Це був “тренувальний” бізнес на відстані. 

— Які плюси-мінуси твого життя в Хусті, і як це вплинуло на побудову життя в Ужгороді?

— Хуст був моєю “тренувальною базою” у веденні бізнесу, відкритті (і закритті) магазинів, напрацюванні цільової аудиторії. При цьому, це було з меншими витратами. 

Там я зрозуміла, хто наш покупець, щО для нього важливо, наші основні переваги, чим ми унікальні, на чому робити акцент. Там я перестала боятися цін і конкуренції. В Хусті я добре навчилася аналізувати конкурентів – конструктивно, критично, з користю для мого бізнесу. 

Звичайно, мінуси життя в Хусті є, але плюсів набагато більше, тому що в Ужгород ми прийшли з готовим магазином SOBI. До того ми вивчили конкурентів, пропозиції в Ужгороді і те, чого тут не вистачало. Ми знали свого цільового клієнта, ми чітко обрали асортимент. Тому в Ужгороді вже було набагато легше.

— Ти відкривала і закривала магазини. Що відчувала, коли закривала?

— Спочатку я вчилася відкривати бізнес і керувати ним. Організовувала, формувала команду… Я знаю всі операційні моменти. Закривати … теж вчилася, бо закрила не один магазин, і зрозуміла, що це не смертельно. Це таке загартування організму. 

Закриття – це не крок назад, це те, що зараз потрібно твоїй справі. Якщо закриття одного магазину збереже основу бізнесу, то це треба зробити якомога швидше, з меншими затратами. 

— Чим зараз займаєшся в SOBI? Що делегувала? Ви розширилися, у вас тепер два магазини в Ужгороді…

— Раніше я більше займалася операційкою, обожнювала продавати, спілкуватися з клієнтами. А зараз настав період, який дуже рекомендують всім власникам бізнесу, – виходити з операційки і розвивати бренд. Для цього знайшла дуже хорошу і відповідальну людину – напарницю, колегу – яка розуміє і цілковито розділяє цінності SOBI. Це Наталія, в неї є всі якості, які я колись намріяла собі.

Так, зараз хочу працювати над масштабуванням бренду – це і продовження брендбуку, і торгова марка, і думки про розширення, і розвиток онлайн… Тут дуже багато напрямків, і ця глибинна робота потребує занурення і концентрації.

— Тобі було складно навчитися довіряти людям своє “дитя”?

— Дуже складно. І є показова історія – коли дозволяєш собі кваліфікованого працівника. Раніше мені здавалося, що людям не буде цікаво в SOBI, що це робота, скоріше, для студентів… Але коли я змінила ставлення до ситуації – почали приходити саме ТІ люди. Тепер у нас є стабільна й дуже крута команда, яка так само думає, як я. Коли знаходиш своїх людей – тоді можеш делегувати. 

— Із SOBI ми розібралися🥰 Тепер нам цікаво наступне😉 У тебе четверо дітей… Ти завжди планувала мати багато дітей?

— Я ніколи не планувала багато дітей. У моїх батьків, як, мені здається, в 90% “савєцкіх” людей, було двоє дітей. Багатодітні у нас в школі сприймалися неблагополучними. Не було культу дітей. Моя мама вважала, що дітей треба мати рівно стільки, скількох ти готова забезпечити від і до. Тому – в нас народилося двоє і я заспокоїлася. 

А от дружина брата мого чоловіка – з багатодітної сімʼї – там було шість дітей, а згодом вісім… І я побачила, що з дітьми можна простіше і так, щоби не випадав шматок твого життя. 

Згодом я зрозуміла, що можна бути “лінивою” мамою. Діти не є настільки безпорадні, вони – кайфові, за ними цікаво спостерігати, і не обовʼязково агресивно втручатися у весь процес їхнього зростання. 

Коли в хаті багато дітей – то набагато тихіше – бо діти зайняті один одним😉

Коли старшим Петру і Яну було 13 і 11 років я свідомо захотіла третю дитину. Народився Давид, а потім – “несвідомо”😉 – Агнета. Зараз у мене двоє дітей і двоє дорослих, бо старшим хлопцям 20 і 18 років. Старші добровільно допомагають з молодшими, і вони вже взагалі готові до своїх дітей.

В нас нема поділу “дорослі й діти”. Всі збираються разом, ми спілкуємося, діти слухають розмови дорослих, вони в темі. Мені здається, це круто. 

— Як балансуєш родину і бізнес? Чи доводиться чимось жертвувати? Дивлячись на тебе, складається враження, що встигаєш все😉

— Не встигаю, але перестала себе за це картати. Нарешті я заспокоїлася😉

Є моменти, коли треба приділити більше уваги дітям, навіть коли щось дуже важливе по роботі. Є моменти, коли бізнес потребує максимальної уваги, тоді моя сімʼя робить все, щоб я була задіяна в цей процес. Наприклад, коли було відкриття магазину, то ми дійсно там майже жили. Всі ставилися з розумінням і допомагали – це, мені здається, і є балансом. 

— Розкажи про свій ранок. Без чого не починаєш день?

— У мене зараз такий період, що діти займають всі сходинки навчальних закладів: садочок, школа, коледж, університет. Кожен день є іншим, але ранішня кава з чоловіком відбувається систематично, і обовʼязково – розмова, озвучення планів на день. Оцей спокій триває 10 хвилин. І потім починається юхуууууу🤣

— А який вечір?

— Увечері я можу накидати план на ранок, подивитися новини. Я першою лягаю спати, далі мене нічого не цікавить😂 Мамка має виспатись. 

Вечори в нас спокійні, нема якихось традицій. Традиції – це неділя – вона сімейна, ходимо кудись, але зазвичай залишаємося вдома, тому що є двір і можливість просто побути разом.

— Яку пораду ти дала би собі 10 років тому?

— Якщо це стосується розвитку SOBI, то порада була би така: не бійся, дохід буде, просто, роби все для розвитку бренду. Ще я дала би собі пораду: відразу наймай професіоналів. Багато часу втратила через те, що не дозволяла собі кваліфікованих працівників. 

Щодо сімʼї, то нема таких випадків, через які шкодувала би. Я – хороша мама, “лінива” мама😉 Я – хороша дружина, яка підтримує свого чоловіка, стоїть у нього за спиною і є надійною. Я – хороший друг. У мене є, звичайно, мінуси, але я над ними працюю.

— А яке кредо ти хотіла би зберігати наступні 10 років? 

— Важливо грамотно планувати час і використовувати його максимально якісно. Треба погоджуватися на більше можливостей. Тоді – буде результат. 

Ще я хотіла би приділяти більше часу здоровʼю і відпочинку. Бо в мене відпочинок відбувається вимушено, коли “вже все поламано і треба то швиденько збирати”😉 Варто навчитися планувати релакс, і не тоді, коли ти “на зносі”, а коли зробила великий шмат роботи. 

Також треба не забувати відчувати момент досягнення результату – моя подруга-ментор навчила мене цьому. Коли щось робиш і визначаєш собі подарунок наприкінці – це допомагає затриматися в моменті досягнення результату і закріпити це відчуття, а не відразу планувати далі. 

— Які подарунки робиш собі, коли досягнула результату?

— Мені було важко це придумати, бо, в принципі, не вмію дарувати і приймати подарунки. І тому подруга радила замислитися, щО саме я хочу після досягнення результату. Білі кросівки, колечко, поїздка, похід в кіно, піца…😉

— Які в тебе є ритуали краси? Косметолог, манікюр, педикюр?

— Так, це все є + я дозволила собі масаж. Це не балування себе, це – турбота про себе, щоби я була в робочому стані. Спорт, на жаль, зараз відбувається ситуативно через завантажений робочий графік. Але спорт – дуже класна штука, яка тримає мене в тонусі.  

— У контексті краси спитаємо, а які твої улюблені засоби Amelie?

— Я хочу розказати про Amelie, бо це для мене дуже важливо.

— Це не оплачена реклама😉

— 😅

Що  Amelie для мене? Натуральне, щире і правдиве – це про вас. Це перегукується з моїм уявленням про догляд і косметику; про друзів, сімʼю і світ. Мені подобається, що тут є постійний розвиток, я страшенно люблю спостерігати, як змінюється Amelie.

А ще Amelie – це місце зустрічі друзів. Люблю події, які тут відбуваються – корисні, розвиваючі, дають різним людям можливість познайомитися, можливо, законектитися. 

А улюблені засоби? Зараз в мене в сумці є олійка для кутикули, а бальзам для губ і крем для рук – весь рік зі мною. 

Інтервʼю: Оксана Чайка

Текст: Евеліна Гурницька

Фото: Богдан Белень