З графічного дизайнера – в барбера. Віка Макаревич розповіла про зміну професії, роботу з чоловіками і свій стиль життя

Починаємо новий сезон #Amelie_інтервʼю. Згадаймо перші чотири:

• Юліанна Гудзь, марафониця і фітнес-тренерка
• Оля Луцо, яка пішла з офісу бухгалтера і стала успішною стилісткою
• Яна Біров, засновниця SOBI, мережі крамниць українського одягу, та мама чотирьох дітей
• Олександр Полуденний, який розпочав новий рівень рестораторства в Ужгороді

А цього разу ми спілкувалися з Вікою Макаревич, яка працює в барбершопі в Мукачеві. Вона кардинально змінила професію: пішла з дизайну стригти чоловіків. І намагається так балансувати життя, аби не шукати нову сферу.  

А ще Віка любить нашу натуральну косметику Amelie, що нам дуже приємно🥰 

Ми зустрілися в ужгородському Riverside і записали для тебе, віримо, цікаву розмову. Насолоджуйся!

Для старту кілька коротких запитань.

— Віка, який твій улюблений заклад в Ужгороді?

— Holy (Holyday cafe, – ред.) і Riverside.

— Улюблений домашній сніданок? 

— Соковиті фрукти.

— Улюблена річ в твоєму гардеробі? 

— Штани з льону.

—  Улюблений аксесуар?

— Він зараз на мені (прикраса від Одрі Чирської, – ред.).

— Улюблений аромат?

— Мені дуже подобається аромат, який я створила сама з ефірних олій doTERRA. Цей парфум – індивідуальний для мене, я завжди ношу його з собою. Він – мій улюблений, бо я створила його сама.

— Улюблений засіб Amelie?

— Останнє, що мені подарували, це ваш гель для душу цитрусовий, і я його дуже люблю. Цей список я могла би ще продовжити🥰

А тепер поговоримо розлогіше. 

— Віка, чим ти займалася до того, як стала барбером?

— Я працювала за спеціальністю – графічним дизайнером в рекламній агенції. І потім, в якийсь момент, мені захотілось кардинально змінити свою сферу діяльності, і більше з людьми спілкуватись, тому що до того я чисто з компʼютером була. 

— Тобто, навчалась ти теж на графічного дизайнера?

— Так, в Ужгороді, в коледжі та інституті (Фаховий коледж мистецтв імені Адальберта Ерделі Закарпатської академії мистецтв, тодішній інститут сьогодні є Закарпатською академією мистецтв, – ред.).

— А як ти прийшла до цього напрямку перукарства – і стала саме барбером, а не перукаркою для жінок?

— Чоловіки – це дуже круто. Вони знають конкретно, що вони хочуть, і це мені подобається.

— Чому барбер вважається “вищим рівнем”, ніж перукар для чоловічих стрижок у класичних перукарнях? Чи це барбершоп – більш вищий рівень?

— Я можу назвати себе і просто “чоловічим перукарем”. Для мене  барбершоп – це більше про наповнення закладу, атмосферу.

— В тебе в інстаграмі написано, що ти стрижеш успішних чоловіків. Які чоловіки зазвичай до тебе приходять? Професійна сфера, зовнішність, стиль комунікації… 

— Наприклад, є категорія барберів, до яких ходять “хлопчики”. До мене ходять вже сформовані дорослі чоловіки. Вони мають власний бізнес, цікаві співрозмовники і взагалі такі впевнені в собі.

— Про що зазвичай говорять чоловіки під час стрижки?

— Взагалі, це можуть бути абсолютно різні теми. Можемо говорити про їхню шкіру голови 🙂, про ріст волосся, про зміну зачіски…

Мені здається, що з самого початку чоловіки полюбили мене за те, що я такий “мовчазний барбер”, зосереджена на роботі, дотошно чітко все роблю, не задаю особистих питань, не лізу в їхню душу, скажем так.

Якщо чоловік стрижеться в мене вже шість років, то сам відкривається, може розповісти щось особисте, і він знає, що це залишиться між нами. 

— Віка, а яке твоє життя поза роботою і чим ти цікавишся?

— Чесно кажучи, робота займає дуже велику частину мого життя, але це мій простір, і мені там дуже добре, я проводжу там багато часу.

Я дуже люблю свої обідні перерви, тому що завжди роблю їх довгими, і я кайфую. Зустрічаюся з друзями, йду на каву в свою улюблену кавʼярню.

Поза роботою може бути йога, стретчинг, “залишитись з собою” – я люблю таке. Люблю фітнес-тури, йога-тури – там знайомства з новими людьми. Мене хтось взагалі асоціює з фітнес-турами, що я постійно їжджу🙃

— Ти працюєш зі стилем, при цьому маєш неординарний образ. Що для тебе важливо в одязі, взутті, аксесуарах, власній стрижці?

— Свою стрижку я люблю постійно змінювати. Я дуже люблю стригти волосся – як своє, так і чуже – це просто щось нереальне🥰 Я напевно тому пішла в сферу перукаря, тому що в мене тоді була дуже коротка стрижка, а мені постійно хотілося змінювати зачіску😉 І я “переключилася” на інших людей, щоб їм змінювати зачіску. Я коли стрижу – це якась медитація.  

А щодо стилю одягу, то мені важливо, щоб було затишно і комфортно. І просторо, бо я не люблю речі, які облягають. Люблю легкі речі з натуральних тканин.

— Як виглядає твій ранок і загалом весь день? Чи відчуваєш баланс роботи й життя попри те, що більшу частину часу проводиш в барбершопі?

— Я сказала би, що нема балансу, тому що є багато роботи😄 

Коли відчуваю, що втомилась, то треба взяти якусь мінівідпустку, щоб не перегоріти і набратися сил. Бо потім прийдеться шукати ще якусь сферу діяльності, тому що просто перестанеш любити свою роботу. 

Щодо ранку, то я постійно спішу, швидко збираюсь, часто спізнююся на роботу. Хоч я стараюсь себе налаштувати: Віка, як це так, на роботу треба приходити завчасно. Але ні, я приходжу або вчасно, або трошки спізнююся. Якісь повільні ранки, повільно випити каву – це не про мене. Я деколи беру каву вже з собою на роботу.

— Ти виглядаєш гармонійною, спокійною. Це так і є насправді?

— Багато людей мені кажуть, що я виглядаю спокійною, хоча всередині я прям не відчуваю такого спокою. 

— Але з нашої розмови видно, що ти прислухаєшся до себе… 

— Так, треба йти за відчуттями – тоді буде спокій.    

Інтервʼю і фото: Марина Павлишин

Текст: Евеліна Гурницька